Першокласникам



Поради батькам першокласників

Шановні батьки, Ваша дитина вперше переступить поріг нового навчального закладу – школи, де на неї чекатимуть цікаві уроки, веселі перерви, змістовне дозвілля, гарні друзі та перша вчителька. Щоб навчання першокласника було цікавим, результативним, приносило користь дитині і радість батькам, ми пропонуємо Вам ряд порад. 
ПОРАДИ:
  • Загальні поради батькам першокласників 
  • 10 речей, які повинні зробити батьки першокласника 
  • Пам’ятка батькам першокласника 
  • Щодо підтримки дитини в період адаптації до школи 
  • 7 правил по збору портфеля 
  • Щодо зняття психологічного напруження у дітей 
  • Вчимо дитину писати(поради класовода батькам) 
  • Ігри на розвиток пам'яті 
  • Як робити уроки з першокласником? 
  • Як уникнути помилок, працюючи з дитиною над виконанням домашніх завдань? 


Загальні поради батькам першокласників
1. Вранці піднімайте дитину спокійно, з посмішкою та лагідним словом.
2. Не згадуйте вчорашні прорахунки, особливо мізерні, не вживайте образливих слів.
3. Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у цьому немає.
4. Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить, порадьтеся з учителем, психологом.
5. Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень: "Дивись, поводь себе гарно!",
"Щоб не було поганих оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
6. Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй
розслабитись (згадайте, як вам тяжко після важкого робочого дня).
7. Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не витратите багато часу.
8. Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама розкаже.
9. Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
10. Вислухавши, не поспішайте сваритися. Говоріть з дитиною спокійно.
11. При спілкуванні з дитиною не вживайте виразу: "Якщо ти будеш добре вчитись, то ..." Часом умови ставляться важкі - й тоді ви опиняєтеся у незручному становищі.
12. Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини для спілкування з дитиною. В цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі.
13. У сім'ї повинна бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Всі суперечки щодо виховання дитини вирішуйте без неї. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.
14. Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
15. Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном, або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження, допоможе спокійно заснути і відпочити.
16. Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу. Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути готова до нього. А допомогти в цьому їй повинні батьки своїм доброзичливим ставленням. Чекати ж якогось дива від дитини, радісних поривів душі, доброти треба терпляче, відшукуючи ці риси в дитині, постійно заохочувати її.

10 речей, які повинні зробити батьки першокласника
1. Малюк, швидше за все, буде хвилюватися і сам прокинеться вдосвіта. Прикрасьте його кімнату повітряними кульками, плакатом із веселим надписом.
2. Багато хто з батьків вважає, що подарунків цього дня робити не обов’язково. Між тим яскравий згорток поруч із подушкою трохи розвіє дитячі хвилювання і, з іншого боку, підкреслить важливість події.
3. Звичайно ж, ранець із потрібними речами ви разом з дитиною склали ще тиждень тому. Напередодні 1 вересня варто ще раз зазирнути до нього… і покласти туди якусь дрібничку: чи то кумедний ластик, чи незвичайний олівець. Дитина зрадіє, побачивши таку знахідку!
4. На весь сьогоднішній день забороніть собі повчати дитину, не хмуртеся, не гнівайтеся, не обурюйтеся і не підвищуйте голос!
5. Відкладіть усі справи, візьміть на роботі відгул. Коли малюк вперше переступить шкільний поріг, ви маєте бути поруч із ним.
6. Скажіть своєму першокласнику, який він має чудовий вигляд.
7. Зустрічаючи дитину зі школи, розпитайте її, як пройшов перший день. Поцікавтеся, що вона робила і, обов’язково похваліть за те, що вона трималася впевнено (навіть, якщо вона вмудрилася щось загубити).
8. Увечері влаштуйте святковий чай. З такого приводу запросіть бабусь, дідусів – їм також буде приємно привітати першокласника.
9. Сподіваємося, ви не забудете сказати дитині, як сильно ви її любите.
10. Засинаючи, дайте собі слово бути стосовно дитини й надалі такими ж спокійними та уважними, як сьогодні!

Пам’ятка батькам першокласника
1. Підтримайте в дитині його прагнення стати школярем. Ваша щира зацікавленість в його шкільних справах і турботах, серйозне відношення до його перших досягнень і можливих труднощів допоможуть першокласникові підтвердити значущість його нового положення і діяльності.
2. Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він зустрівся в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
3. Ваш малюк прийшов у школу, щоб вчитися. Коли людина вчиться, у нього може щось не відразу виходити, це природно. Дитина має право на помилку.
4. Складіть разом з першокласником розпорядок дня, стежте за його дотриманням.
5. Не пропускайте труднощів, які можуть виникнути у дитини на початковому етапі навчання в школі. Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні проблеми, постарайтеся впоратися з ними на першому році навчання.
6. Підтримайте першокласника в його бажанні добитися успіху. У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б його похвалити. Пам'ятайте, що похвала та емоційна підтримка ("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно підвищити інтелектуальні досягнення.
7. Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, його учбових справах, не соромтеся звертатися за порадою і консультацією до вчителя або шкільного психолога.
8. Зі вступом до школи в житті вашого малюка з'явилася людина авторитетніша, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку першокласника про свого педагога.
9. Навчання - це нелегка і відповідальна праця. Вступ до школи істотно міняє життя дитини, але не повинно позбавляти її різноманіття, радості, гри. У першокласника повинно залишатися досить часу для ігрових занять.


Поради батькам щодо підтримки дитини в період адаптації до школи 
Безумовно, найкращим профілактичним засобом збереження психічного здоров'я в період адаптації до школи є добре ставлення батьків до дітей, розуміння їхнього внутрішнього світу, проблем, переживань. Відомо, що не існує готових рецептів та моделей виховання, які можна просто взяти і без змін "прикласти" до своєї дитини. Але не дивлячись на це, можна дати деякі рекомендації з полегшення процесу адаптації дітей до школи:
- повірте в унікальність та неповторність власної дитини, в те що Ваша дитина – єдина у своєму роді, несхожа на жодну сусідську дитину і не є точною копією Вас самих. Тому не варто вимагати від дитини реалізації заданої Вами життєвої програми і досягнення поставленої Вами мети. Надайте право їй прожити життя самій.
- Дозвольте дитині бути самою собою, з своїми недоліками, слабкостями та достоїнствами. Приймайте її такою, якою вона є. Спирайтесь на сильні сторони дитини.
- Не соромтесь демонструвати дитині свою любов, дайте їй зрозуміти, що будете її любити за будь-яких обставин.
- Не бійтесь "залюбити" свою дитину, беріть її на коліна, дивіться їй в очі, обіймайте та цілуйте коли, вона того бажає.
- В якості виховного впливу використовуйте частіше ласку та заохочення, ніж покарання та осудження.
- Намагайтесь, щоб Ваша любов не перетворилась на вседозволеність та бездоглядність. Встановіть чіткі межі та заборони (бажано, щоб їх було небагато – лише самі основні на Ваш погляд) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Суворо дотримуйтесь встановлених заборон і дозволів.
- Не поспішайте звертатись до покарань. Намагайтесь впливати на дитину проханнями – це самий ефективний спосіб давати їй інструкції. У випадку непокори, батькам необхідно переконатись, що прохання відповідає віку і можливостям дитини. Лише в цьому випадку можливо використовувати прямі інструкції, накази, що достатньо ефективно, якщо дитина звикла реагувати на ввічливі прохання батьків. І лише тоді, коли дитина демонструє відкриту непокору, батьки можуть думати про покарання. Немає потреби нагадувати, що покарання повинно відповідати вчинку, дитина має розуміти за що її покарали. Батьки самі вибирають міру покарання, але важливо зазначити, що фізичне покарання – тяжка за своїми наслідками каральна міра.

Пам'ятайте:
* Покарання – це моральний замах на здоров'я: фізичне і психічне.
* Покарання не повинно бути за рахунок любові. Не залишайте дитину без заслуженої похвали і нагороди. Ніколи не відбирайте подарованого вами чи кимось іншим.
* Краще не карати, ніж карати із запізненням. Запізнілі покарання нагадують дитині про минуле, не дають змоги стати іншою.
* Покараний – значить вибачений. Інцидент вичерпано – сторінка перегорнута. Наче нічого й не трапилось. Про старі гріхи ні слова. Не заважайте починати життя спочатку!
* Хоч би що там трапилось, хоч би якою була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як перевага вашої сили над її слабкістю, як приниження.
* Дитина не повинна боятися покарання. Найвразливіше для неї — ваше засмучення.
* Не забувайте, що ключ до серця дитини лежить через гру. Саме в процесі гри Ви зможете передати їй необхідні навички, знання, поняття про життєві правила та цінності, навчите краще розуміти один одного.
* Частіше розмовляйте з дитиною, пояснюйте їй незрозумілі явища, ситуації, суть заборон та обмежень. Допоможіть дитині навчитись вербально висловлювати свої бажання, почуття та переживання, інтерпретувати свою поведінку та поведінку інших людей.
Прийнята в деяких родинах система залякування дітей, безумовно, заслуговує осудження, бо стає джерелом виникнення особливого способу самозбереження – неправдивості та нещирості. Тяжкі переживання особливо негативно впливають на формування таланту, особистості дитини, легко призводять до психостенічних реакцій, імпульсивних дій та афектів.
Існує термін "шкільна фобія", тобто острах у деяких дітей перед відвідуванням школи. Насправді часто йдеться не стільки про школу, скільки про побоювання дитини йти з дому, розлучатися з батьками. Якщо дитина дуже хвороблива, то, як правило, вона перебуває в умовах гіперопіки з боку батьків.
Іноді зустрічаються батьки, котрі самі побоюються школи і побіжно навіюють це побоювання своїм дітям, або драматизують проблеми початку навчання. Вони намагаються виконувати замість дітей їхні домашні завдання, контролюють кожну написану дитиною літеру і тим самим створюють у неї "навчальну фобію".
Як результат – у дітей виникають, невпевненість у своїх силах, сумніви щодо своїх знань, виробляється звичка сподіватися на допомогу в найпростішій ситуації.
Дуже важливо піклуватись про те, щоб створити дитині ситуацію з гарантованим успіхом. Можливо, це буде вимагати від батьків деякої зміни вимог до дитини, але справа того варта. Потрібно чітко усвідомлювати, що успіх породжує успіх і посилює впевненість у своїх силах як у дитини, так і в батьків.
Лікарі-педіатри сьогодні відмічають різке зростання у дітей таких захворювань, які раніше були властиві тільки дорослим, що постійно знаходяться у стресових ситуаціях. Для сучасної дитини стресовою ситуацією стає все те, що є буденним життям для дорослого, який не може або не бажає створювати спеціального режиму для ще незміцнілого організму.
Сучасна література і практичний досвід психологів вказує на велику кількість випадків, коли погіршення і психічного, і фізичного здоров'я дитини пов'язано тільки з тим, що дорослі водять дитину з собою по місцях масового скупчення людей.
Деякі батьки не помічають різниці між собою і дитиною (забуваючи про те, що дитина – це не маленька копія дорослої людини, а маленька людина, яка живе і розвивається у своєму світі і вимірі, за власними законами), придушуючи її зливою інформації, непосильними для неї емоційними навантаженнями, характерними для їх спілкування. Все це не минає безслідно, і в дітей з’являються такі "дорослі" захворювання, як безсоння, виразка, коліт, мігрень. Якщо в родині негаразди і дитина постійно знаходиться в сфері спілкування батьків, тобто активно залучається як активний співучасник у їх сварках і з’ясуваннях, то, можливо, ніхто не здивується, коли у дитини з'являться невротичні симптоми та інші порушення психічного і фізичного розвитку, які будуть блокувати розвиток у дитини її таланту.
Коли дитина йде до школи, різко змінюється її спосіб життя. І якщо дитина не готова до цієї зміни, то школа для неї перетворюється на пекло і дитина поступово набирає стільки негативних відчуттів, що навіть відмовляється йти до навчального закладу.


7 правил по збору портфеля
Нова канцелярія вже давно куплена і чекає своєї години. Збираючи дитину перший раз в перший клас, хочеться покласти в портфель всі канцелярські багатства. Не поспішайте. Необхідний вміст портфеля вчитель зазвичай озвучує на перших батьківських зборах. А ваше завдання - навчити дитину правильно збирати портфель.


Правило 1дитина повинна самостійно збирати - розбирати портфель. Щоб добре орієнтуватися у власному портфелі, дитина повинна збирати - розбирати його самостійно. Інакше, замість того щоб слухати вчителя, він велику частину уроку шукатиме в портфелі необхідні речі. Навіть якщо в портфелі всього одне відділення (хоча в більшості сучасних ранців їх як мінімум три), дитині буде потрібно не меншого 10-15 хвилин, щоб знайти потрібну річ в незнайомих надрах портфеля. 

Правило 2портфель треба збирати щодня. Щодня в портфелі скупчується безліч непотрібних папірців, крихт і всіляких «цінних», але абсолютно непотрібних в школі речей. Стежите, щоб дитина щодня виймала з портфеля весь вміст, викидав сміття і складав назад в портфель тільки необхідні речі. 

Правило 3: нічого зайвого. Завдання батьків - стежити, щоб дитина не носила з собою зайвої тяжкості. По санітарних нормах, що діють, більше трьох кілограмів піднімати перво- классникам не рекомендується. Окрім покладених за програмою 2-3 підручників і 2-3 зошитів, в ранці першоклашки обов’язково лежатимуть пенал з ручками і олівцями, щоденник, рахункові палички, підставка для книг і сніданок. В результаті набирається якраз близько трьох кілограмів. Перший час батькам доведеться контролювати, що дитина кладе в портфель, а потім він буде це робити самостійно. 

Правило 4: гігієнічне приладдя. Навіть у платних школах туалетний папір часто відсутній, не кажучи вже про муніципальні заклади. Тому в портфелі завжди повинні лежати невеликий рулон туалетного паперу і упаковка вологих серветок. Якщо дитина соромиться діставати в школі туалетний папір, покладете її в непрозорий пакет. 

Правило 5окремі контейнери для їжі. Практично у всіх школах дітям недостатньо стандартних шкільних сніданків і батьків просять давати дитині з собою додатковий сніданок - декілька бутербродів, сік і печиво. Незалежно від того, яку їжу ви даватимете дитині, для неї потрібні спеціальні контейнери з кришкою, що щільно закривається. Часто батьки упаковують їжу у фольгу або в поліетиленові пакети. Але упакована таким чином їжа може розкришитися. До того ж, якщо носити її без контейнера, весь вміст портфеля пропахет їжею. Поясните дитині, що, перекусивши, він повинен всі обгортки і порожні пакети покласти назад в контейнер і щільно закрити його. 

Правило 6: іграшки залишаються удома. Іграшкам в портфелі робити нічого. Якщо дитина дуже наполягає, домовитеся, що він діставатиме іграшки з портфеля тільки на зміні, а перед початком уроку знову прибере їх в портфель. Можна, наприклад, укласти угоду, що при першій скарзі вчителя з приводу ігор на уроках - іграшки залишаються удома. 

Правило 7: мінімум дорогих речей. Питання, давати чи ні дитині в школу мобільний телефон, до цих пір залишається спірним. Мобільний телефон (і інші дорогі речі) не є предметами першої необхідності. У більшості шкіл у вестибюлях встановлені безкоштовні телефони-автомати. В крайньому випадку дитина може подзвонити з канцелярії або з пункту охорони. Якщо ви все-таки вважаєте, що телефон йому необхідний, поясните йому, що на час уроків необхідно відключати звук і прибирати телефон в портфель. Крім того, необхідно пам’ятати, що телефон може загубитися або бути вкраденим. Це відноситься і до наручного годинника, який діти часто знімають на фізкультурі і забувають надіти. 

Поради батькам щодо зняття психологічного напруження у дітей
У “шкільному” житті першокласники стикаються з труднощами, невдачами, незаслуженими звинуваченнями, образами, допускають помилки, потрапляють в конфлікти, відчуваючи невпевненість.
Найбільш доцільними для зняття психологічного напруження учнів молодшого шкільного віку (як вважає В.І.Шахненко) є дихальна гімнастика, фізичні навантаження, домашній затишок, спілкування з четвероногим другом, живопис, художнє слово, театр, позитивні емоції, музика та спілкування з природою.
Батькам доцільно знати способи зняття психічного напруження в дітей.
1. Глибоке дихання
Зробити глибокий вдих, випинаючи живіт уперед до відчуття участі в цьому діафрагми. Тепер трохи повільніше, видихаючи повітря до втягування живота всередину. При цьому дитина повинна уявляти, що вдихає цілющий кисень - здоров'я, спокій, а видихає повітря, непотрібне організмові, -хворобливість і хвилювання.
2. Фізичні навантаження
Найкращим способом зняття нервового напруження є фізичні навантаження - фізична культура та фізична праця. Якщо в дитини поганий настрій, їй необхідно гратися на свіжому повітрі в рухливі ігри, спортивні ігри — футбол, волейбол, теніс.
3. Домашній затишок, спілкування з четвероногим другом. Дитина повинна знати, що коли їй дуже важко, її образили, треба йти додому. Домашній затишок, добре і лагідне слово рідних допоможуть їй. Вчені вважають, що кішка та собака знімають стресовий стан, заспокоюють нервову систему.
4. Живопис
Живопис своїм розмаїттям кольорів, грою світла й тіні створює особливу музику картини. Так вважав французький художник Е.Делакруа. А російський вчений Ф.Шмідт писав, що колір сам по собі, незалежно від предмета, якому він властивий, справляє на глядача певний психофізіологічний вплив.
5. Художнє слово
Читання цікавої казки, оповідання сприяє зменшенню нервового напруження і заспокоює дитину.
6. Театр 

Вважають, що він має магічну силу впливу на психіку. Якщо є така можливість, відвідайте з дитиною ляльковий театр, подивіться мультфільм.
7. Позитивні емоції
З давніх-давен відомо, що усмішка, жарт, гумор знімають психічне напруження. Ю.Нікулін писав: "Я твердо вірю: сміх зміцнює здоров'я і подовжує життя". Почитайте з дитиною гуморески, відвідайте цирк.
8. Музика
Людям здавна відомо про цілющі властивості музики. Російський невропатолог і психіатр В.М. Бехтєрев довів, що в дитячому віці нормальному, здоровому розвиткові організму сприяють ніжні колискові пісні, спокійна музика.
9. Спілкування з природою
Природа заспокоює нервову систему, робить людину добрішою. Отже, якщо в дитини поганий настрій - відпочиньте з нею серед природи.
10. Гра 

Гра – явище феноменальне, вона притаманна всім дітям без винятку. Особливу значущість гра має для першокласників, оскільки це та діяльність, без якої дитина шести років не може нормально жити і розвиватись. У навчальному процесі через його регламентованість не завжди є можливість забезпечити умови, необхідні для розгортання справжньої гри: ініціатива, добровільність, спонтанність, необмежене мовне спілкування. Тому доцільно батькам учнів першого класу подбати про те, щоб діти достатньо гралися у вільний від шкільних занять час. Причому, чим більший вибір ігор, тим легше розкрити індивідуальні можливості й обдарування кожної дитини, створити оптимальні умови для її повноцінного розвитку.
Творчо, оригінально наслідуючи дорослих, дітей, поведінку уявних персонажів, їх ставлення до оточення, дитина засвоює моральні норми, на чуттєвому рівні прилучається до культури середовища, що її оточує. Другий фактор, яким зумовлюється виховний вплив творчих ігор – реальні міжособистісні стосунки дітей у процесі гри. Вони мають величезне значення для подальшого розвитку особистості, засвоєння норм поведінки в дитячому середовищі.


Вчимо дитину писати(поради класовода батькам)
• Навчаючи дитину калiграфiчно писати, необхiдно враховувати її iндивiдуальнi особливостi: нахили, особливостi зору (короткозорiсть, далекозорiсть), вiдхилення в моторицi (тремтiння пальцiв, посмикування руки пiд час письма i т. iн.).
• Кожне заняття починається з перевiрки правильностi сидiння дитини, положення ручки або олiвця в руцi, розмiщення зошита на партi або столi та його перемiщення пiд час письма. Це сприяє профiлактицi порушення постави i зору дитини, пiдвищенню працездатностi, формуванню правильного та швидкого письма.
• У процесi занять звертайте увагу на те, наскiльки чiтко дитина обводить контури фiгур, лiнiї вiзерункiв, малює i пише злiва направо.
• Пiд час роботи над написанням лiтер звернiть увагу дитини на елементарний склад букв, допоможiть їй видiляти найпростiшi графiчнi одиницi, проведiть ритмiчне прописування цих елементiв спочатку в повiтрi, а потiм за допомогою ручки.
• Орiєнтуйте маленьких школярiв на правильне з’єднання букв у складах, на дотримання нахилу пiд час написання букв i слiв.
• Навчайте дiтей писати чисто, без помарок, не заходити на поля, не обводити букви двiчi. Таке письмо сприятиме вихованню охайностi, працьовитостi, сумлiнностi та старанностi у виконаннi будь-якої роботи.
• Виконуючи з дитиною роботу з написання слiв, нагадуйте їй про лексичне значення слова та необхiднiсть дотримуватися правил орфографiї.
• Пам’ятайте: безперервне письмо не повинно тривати довше п’яти хвилин.
• Через кожнi 7 - 10 хвилин роботи з прописами необхiдно проводити фiзкультхвилинки тривалiстю 1,5 - 2 хвилини, а також спецiальнi пiдготовчi вправи для розвитку пальцiв, кистi, передплiччя руки.
• Формування графiчних навичок — процес складний i тривалий. Дитина, зображуючи найпростiшi елементи тiєї чи iншої букви, докладаї максимум зусиль, емоцiйно переживає свої невдачi. Тому необхiдно враховувати настрiй дитини, вчасно приходити їй на допомогу.
• Не забувайте похвалити дитину, заохотити її стараннiсть.
• Ваша постiйна увага, пiдтримка та активна допомога в оволодiннi навичками письма нададуть дитинi впевненостi у своїх силах i можливостях.

Ігри на розвиток пам'яті
Пам'ять може бути зоровою, слуховою, емоційною, руховою. Для дошкільного віку найбільш розвиненою є мимовільна пам'ять. На початок навчання і на початку шкільного навчання переважає механічна пам'ять. Діти запам'ятовують матеріал за рахунок багатократних повторень. У завдання навчання школяра повинно входити формування осмисленої логічної пам'яті, яка покращується за рахунок опанування різних допоміжних засобів, прийомів і способів запам'ятовування і пригадування.
Ряд завдань направлений на розвиток здатності утримувати в пам'яті задані інструкції. Подібну роботу слід проводити регулярно, оскільки часто причиною невиконання учбових завдань є "втрата" умови завдання, нездатність утримувати в пам'яті задані дії. Ці завдання формують також зосередженість, концентрацію і перемикання уваги, навик самоконтролю.
Роботу з формування пам'яті доцільно проводити на неучбовому матеріалі в різних життєвих ситуаціях.
Незалежно від того, хороша або погана у дитини пам'ять, перенавантажувати її шкідливо.

Шафки
Матеріал: шафки, склеєні з 4 і більш сірникових коробок, дрібні предмети. Хід гри: Дорослий ховає іграшку в одну з коробок на очах у дитини. Потім шафка забирається на декілька секунд і показується знову. Дитину просять знайти іграшку.


Що зникло?
На столі розкладають декілька предметів або картинок. Дитя розглядує їх, потім відвертається. Дорослий прибирає один предмет. Дитя дивиться на предмети, що залишилися, і називає, що зникло.


Що змінилося?
На столі розкладають декілька іграшок. Дитині пропонують їх розгледіти і запам'ятати. Дитя відвертається, одну іграшку забирають (додають), або іграшки міняють місцями. Дитя відповідає, що змінилося.


Художник
Малюк грає роль художника. Він уважно розглядує того, кого малюватиме. Потім відвертається і дає його словесний портрет. Можна використовувати іграшки.


Запам'ятай і відтвори
Варіант 1. Дитині називають числа і просять їх відтворити. Кількість чисел у ряді поступовий зростає.
Варіант 2. Дитині називають слова і просять їх відтворити (від 4 до 10 слів).
Варіант 3. Дитині називають числа (слова) в довільному порядку, просять відтворити в зворотному порядку.


Пригадай і покажи
Дітям пропонується відтворити рух знайомих об'єктів (наприклад, птицю, яка махає крилами, клишоногого ведмедя, повзучу гусінь, настовбурченого півня і так далі).


Ланцюжок дій
Дитині пропонується ланцюжок дій, які необхідно виконати послідовно. Наприклад: "Підійди до шафи, візьми книгу для читання, поклади її на середину столу.
- Якщо дитині важко запам'ятати слова, які ви їй назвали, дайте їй папір і кольорові олівці. Запропонуйте до кожного слова зробити малюнок, який допоміг би потім пригадати ці слова.
Те ж саме можна зробити і при запам'ятовуванні фраз. Дитя саме вибирає, що і як буде малювати. Головне, щоб це допомогло потім пригадати прочитане.
Наприклад, називаєте сім фраз.
Хлопчикові холодно.
Дівчинка плаче.
Папа сердиться.
Бабуся відпочиває.
Мама читає.
Діти гуляють.
Пора спати.
До кожної фрази дитя робить малюнок (схему). Після цього запропонуйте малюку точно відтворити всі фрази. Якщо виникають труднощі, допоможіть підказкою.
Наступного дня знову попросіть дитину повторити фрази за допомогою його малюнків. Відзначте, чи допомагають йому малюнки. Якщо він згадує 6-7 фраз - дуже добре.
- Переказ. Якщо малюк не може переказати текст, прочитайте йому розповідь ще раз, але попросіть його звертати при цьому увагу на окремі специфічні деталі. Поставте йому питання: "Про що ця розповідь?" Спробуйте зв'язати прочитане з тим, що добре знайомо дитині, або з якоюсь аналогічною історією порівняйте ці історії (у чому схожість і відмінність). Відповідаючи на ваші питання, дитя мислить, узагальнює, порівнює, виражає свої думки в мові, проявляє активність.
Така бесіда значно активізує пам'ять і мислення дитини.
Попросіть дитину знову зробити переказ і ви переконаєтеся в тому, наскільки він став точним і осмисленим.

Як робити уроки з першокласником?
Ось парадокс! Крихітка так готувалася до школи і з нетерпінням чекала першого вересня, а через місяць вона не хоче ходити на заняття і погоджується робити уроки лише під пильним наглядом батьків. Що ж сталося? Чому маля не хоче вчитися? В небажанні дітей вчитися винні насамперед самі батьки. Саме вони, діючи з самих кращих спонук, відбивають у дитини потяг до знань.
Перехід від дошкільника до першокласника - величезна подія в житті шестирічного маляти і його батьків. Перший дзвінок, перша вчителька, перше домашнє завдання, перші перемоги і перші невдачі... З першого шкільного дня навчання стає обов'язком, і маляті потрібний час, щоб пристосуватися до змін, що сталися. Подальша успішність і прагнення вчитися закладаються саме в перший шкільний рік. І тут багато що залежить не лише від вчительки, але і від поведінки батьків.

Найпоширеніша батьківська помилка - це прагнення виростити вундеркінда. Ще задовго до вступу до школи дитя освоює велику частину програми першого класу і йому нецікаво зупинятися на досягнутому. Крихітка готовий рухатися вперед, а шкільна програма не дозволяє. Звичайно, батьків теж можна зрозуміти. Їм хочеться, щоб їх маля було най-най і вони стараються щодуху. Але, якщо малюк дійсно геній, то він і без вашої допомоги проявить себе. А звичайній дитині дуже багато вчитися теж шкідливо. Діти швидко втомлюються. І чим більше ви її заставлятимете сидіти за книжками, тим гірше. В цьому випадку маля сприймає навчання, як неприємний важкий обов'язок і погоджується робити уроки лише з-під палиці. Підготовка дитини до школи повинна полягати в розвиткові пізнавальних процесів - уваги, пам'яті, мислення і сприйняття. Не намагайтеся якомога раніше, навчити дитину письму, рахунку і читанню. Все це йому потрібно буде освоїти в школі, причому дуже швидко і легко. Основне завдання батьків - підтримка інтересу до знань в цілому.
Крім того, не варто забувати, що першокласники переживають величезний психологічний стрес. Для дитини почалося нове життя, і вона не в змозі миттєво звикнути до нової ролі. Поставте себе на її місце: новий колектив, замість вихователя - вчителька і нові обов'язки. А батьки замість того, щоб допомагати, починають пред'являти до першокласників дуже високі вимоги і маля фізично не в змозі їх виконувати. Окрім цього дорослі, бояться, що малюк без діла хитатиметься по вулиці, і прагнуть максимально завантажити дитяче дозвілля. Вони віддають чадо в декілька секцій і вимагають від нього неможливого. Не кожен дорослий в змозі задовольнити запити батьківських амбіцій, не кажучи за шестирічне маля.


Найбільш поширені проблеми першого класу:
- дитина не може зосередитися і перескакує з однієї справи на іншу;
- дитині необхідно, щоб його контролювали. Вона не в змозі самостійно впоратися навіть з простим завданням;
- малюку важко просидіти без руху 45 хвилин;
- дитині не подобається вчитися. Її значно більше цікавлять іграшки, а не книжки і прописи.
І спільні поради, як їх здолати Багато батьків, намагаючись привчити малюка до самостійності, не допомагають йому робити уроки, а лише перевіряють вже виконане завдання. Але не кожне дитя в змозі самостійно зробити навіть просте завдання. Буде потрібно декілька місяців, щоб маля зрозуміло, що домашнє завдання це його обов'язок, який треба виконувати. Тому перший час ви повинні м'яко нагадувати маляті, що пора сідати за книжки і допомагати йому, хоч би своєю присутністю.
Неодмінним атрибутом навчання є - шкільне приладдя. Всілякі пенали, зошити, ручки, гумки, теки - першокласник сприймає, як нові іграшки. Тому не економте на цих необхідних атрибутах. Дозвольте дитяті брати участь у виборі шкільного приладдя, вони підтримують інтерес до навчання.
Першокласникові необхідний жорсткий розпорядок дня. Після школи і обіду - дайте малюкові одну-дві години вільного часу. Хай він відпочине, відключиться, пограє, подихає свіжим повітрям. Але не відкладайте домашнє завдання на пізній вечір. Після 17-18 годин зосередженість і здатність сприймати нову інформацію різко знижується. Оптимальний час для виконання уроків 16-17 годин - маля вже відпочило після школи і ще не втомилося грати. Лише не заставляйте його швидко кинути іграшки і сідати за уроки, бо прийшов час. Діждіться моменту, коли дитя відкладе одну іграшку і ще не візьметься за іншу. Якщо ви перериватимете захоплено граючого малюка - виникне протест і необхідність виконання домашніх завдань швидко придбає негативне забарвлення.
Завжди починайте з найважчого, поки увага на висоті. А те, що дитині знайоме з дитячого саду (наприклад, малювання) він зуміє зробити і після того, як крива зосередженості піде на спад.
Якщо у дитини щось не виходить, допоможіть йому на проміжних стадіях. Лише не варто робити за нього домашнє завдання цілком. Плавно підведіть малюка до вірного вирішення, але остаточну відповідь він повинен дати сам. В кінці обов'язково похваліть: "Ось бачиш який ти молодець. Я тобі лише трохи допомогла, і ти сам вирішив цей складний приклад". Тоді у дитини з'явитися позитивна установка "Я сам все можу".
Частіше хваліть малюка, за будь-яку перемогу і не акцентуйте увагу на невдачах. Якщо крихітці легко дається рахунок і не виходить правопис, то розповідайте йому, як він здорово рахує, а якщо він старатиметься, то обов'язково навчиться так само добре писати. У ваших силах вселити маляті волю до перемоги. Не обзивайте маля смішними прізвиськами, якщо він щось погано робить (наприклад, "курка криволапа"), щоб уникнути вашого кепкування дитя взагалі перестане писати або змириться зі своїм прізвиськом і не захоче красиво писати.
Якщо дитина регулярно просиджує над домашніми завданнями на 30-40 хвилин більше, ніж рекомендується, запропонуйте йому допомогу (підкресліть кольоровим олівцем букви/цифри, виліпіть з пластиліну або намалюйте на піску, поясніть іншими словами). Якщо ситуація не покращується, має сенс поговорити з фахівцями (шкільним психологом, педіатром). У деяких дітей процес формування тонкої моторики, яка необхідна для навчання, закінчується лише до 8 років. Такого малюка рекомендується не тягнути вперед, а навпаки ще на рік залишити в підготовчому класі. Краще втратити один шкільний рік, чим втратити бажання вчитися.
Не забувайте, що багато чого залежить і від генів. Якщо ви не відрізнялися в школі хорошою успішністю і насилу отримали атестат, то не вимагайте від свого маляти неможливого. Хай краще у вас виросте твердий трієчник, а не замучений зубрінням відмінник. Гріш ціна знанням, які насильно вбиті дитині.

Як ми засвоюємо інформацію Навчання - це процес, в якому взаємодіють різні органи чуття: слух, зір, дотик, інколи навіть нюх і смак. Ось їх найбільш поширений розподіл.

Руки - 90% від того, що дитя зробить саме, хоч би один раз - він засвоює. Тому старайтеся, щоб крихітка не лише слухав, але і намагався самостійно повторити приклад, навіть якщо йому здається, що нічого незрозуміло. Нехай спробує, а ви при необхідності допоможете. Лише не беріть ініціативу в свої руки при першій помилці.

Рот - 70% того, про що ми говоримо - відкладається в пам'яті. Нехай дитина повторює за вами вголос, а не мовчки слухає. Обговорюйте свої дії. Навідними питаннями підводьте малюка до правильної думки, але старайтеся, щоб остаточну правильну відповідь він виголошував сам.

Вуха - лише 20% того, що дитина чує - вона запам'ятовує. Тому тільки ваших пояснень буде недостатньо. Очі - 30% того, що малюк бачить - він засвоює. Малюйте йому наочні картинки, що пояснюють матеріал. Лише малюнки мають бути не нудними, а веселими і оригінальними, тоді у дитини виникатимуть асоціації, і вона легко зрозуміє матеріал.

Як уникнути помилок, працюючи з дитиною над виконанням домашніх завдань?
1. Виховувати звичку виконувати домашнi завдання систематично.
2. Починати виконувати завдання можна вже через 1,5 - 2 години пiсля шкiльних занять. Оптимальний час — з 15.00 до 17.00.
3. Привчати дитину сiдати до роботи без нагадувань.
4. Навчити дитину користуватися годинником. Показати, як за годинником робити перерви (10 - 15 хв) для активного вiдпочинку i знову сiдати до роботи. Усе це дитина має виконувати незалежно вiд того, можете ви їй придiлити увагу чи нi.
5. Навчити дитину спочатку складати орiєнтовний план майбутнiх дiй, радитися з вами та обговорювати, як виконати завдання, а потiм самостiйно братися до роботи.
6. Навчити видiляти головне й другорядне, умiти зосередитись на головному.
7. Не забувати нагадувати учневi повторити правила, якi вивчали на уроках.
8. Виховувати у дитини самоконтроль, самоаналiз та самооцiнювання. Найпростiший спосiб — порiвняння сьогоднiшнього рiвня виконання з учорашнiм. Акцентувати увагу навiть на незначних перемогах, щоб дитина помiчала їх і намагалася досягати бiльших результатiв.
9. Не порiвнювати результати навчання своєї дитини з результатами iнших дiтей, а тiльки з її власними!
10. Не забувати вiдзначити стараннiсть дитини. Не створювати “хронiчний дефiцит похвал” через те, що дитина одержує нижчий бал замiсть очiкуваного високого.
11. На початку навчального року корисно контролювати, як дитина виконує домашнi завдання. Перевіряти, чи правильно вона зрозумiла пройдений матерiал. У І семестрi краще це робити щовечора, а у ІІ — контроль можна зменшити до 2 - 3 разiв на тиждень.
12. Перевiряти — не значить “робити замiсть”: нiколи не пiдказуйте дитинi готових рiшень.
Примiтка. Пам’ятайте, що телевiзор — ворог № 1 успiшного навчання. Не потрiбно вмикати його ранiше, нiж будугь виконанi усi завдання. Якщо дитина дивиться телевiзор пiд час денного вiдпочинку, то їй буде важко зосередитися. Бажано дозволяти дивитися тiльки дитячi передачi.

Методичні рекомендації для батьків 1-х класів з питання адаптації шестирічок до школи


1. Виховувати повагу до дорослих, однолітків.
2.Навчити дитину до школи або в перші місяці шкільного життя дотримуватись режиму дня.
3. Бути небайдужим до того, чим живе дитина у школі.
4. Дбати про мотивацію навчання.
5. Відвідувати регулярно батьківські збори.
6. Мати постійний зв’язок з учителем.
7. По можливості зустрічати дитину зі школи.
8. Бути терплячими до дітей, поменше їх сварити за перші невдачі, дарувати їм якомога більше ласки.
9. Не платити дітям гроші за гарну поведінку чи позитивну оцінку.
10. Навчати дітей сумлінному відношенню до справи власним позитивним прикладом.
11. Більше часу приділяти щодня дитині. У вихідні дні дітей залучати до загальних сімейних справ.
12. Не давати марних обіцянок дітям.
13. Не робити зауважень або сварити в присутності інших (однокласників, вчителя тощо).
14. Давати відповіді на всі дитячі запитання.
15. Ставитися до молодшого школяра як до дорослої людини. 
16. Організовувати дозвілля школярів у позаурочний час.

«Сьогодні дошкільнята, а завтра – школярі»
Методичні рекомендації щодо здійснення роботи по темі:
«Наступність роботи ДНЗ і школи»
 «Шкільне навчання ніколи не 
починається з порожнього місця, а завжди 
спирається на певну стадію 
розвитку, досягнутого дитиною ».
Л. С. Виготський
   Особливої ​​актуальності в даний час набула  проблема наступності між ланками освіти, а саме між ДНЗ і школою. Що ж таке наступність? Під наступністю розуміється послідовний перехід від однієї ланки освіти до іншої, що виражається у збереженні та поступовій зміні змісту, форм, методів, технологій навчання і виховання.
   Наступність між дошкільними  і шкільними ланками освіти не повинна розумітися тільки як підготовка дітей до навчання. У дошкільному віці закладаються найважливіші риси майбутньої особистості. Необхідно прагнути до організації єдиного розвиваючого світу – дошкільної  та початкової освіти. 
   Щоб зробити перехід дітей до школи більш м'яким, дати їм можливість швидше адаптуватися до нових умов, вчителі повинні знайомитися з формами, методами роботи в дошкільних установах. А ознайомлення самих дошкільнят зі школою, навчальним та громадським життям школярів дає можливість розвинути у них інтерес до школи, бажання вчитися. 
   Механізм здійснення наступності, його складові частини функціонують за допомогою певних форм і методів, реалізованих у процесі спеціально організованої діяльності адміністрації, педагогів ДНЗ, вчителів початкових класів щодо створення умов для ефективного і безболісного переходу дітей до початкової школи. 
   Важливу роль у забезпеченні наступності дошкільної і шкільної освіти відіграє детальне вивчення уявлень батьків і педагогів один про одного, що приведе їх до взаємодії та розробці спільних рекомендацій. 
   І ще важливу роль, в організації наступності дошкільної установи і початкової школи відіграють особистості вихователя і вчителя. Вихователь в дитячому садку - це друга мама, яка може обійняти малюка, погладити по голівці. І дитина тягнеться до свого вихователя. І ось сьогоднішній дошкільник приходить в школу, і його зустрічає вчитель. Все відразу змінюється: учень повинен дотримуватися дистанції між собою і вчителем. Тому й адаптація учня до школи більш затяжна, ніж в дитячому садку.
Тому основними завданнями співпраці ДНЗ і школи є: 
-      створення психолого-педагогічних умов, що забезпечують сприятливий перебіг процесу адаптації першокласників до шкільного навчання (природність переходу з дитячого саду в школу); 
-      поліпшення підготовки до навчання в школі 5-6 річних дітей; 
-      поглиблення інтересу до життя в школі; 
-      надання допомоги сім'ї в новій ситуації, що виникає при підготовці до навчання в школі і при вступі дитини до школи.

Аспекти комфортного переходу дитини  з  дитсадка у школу.

   Перехід дитини з дитячого садка у школу є важливим етапом її життя, який пов’язаний не лише зі зміною середовища її розвитку, а й із відповідними процесами самоусвідомлення, із зіткненням з новими проблемами, відкриттям у собі нових можливостей тощо. Одним дітям це додає піднесеного настрою, відчуття виходу на новий життєвий щабель, іншим вселяє ностальгію за звичним життям у дитячому садку, часто породжує стресові стани. Тому дуже важливо, щоб у дошкільному закладі, в сім’ї допомогли дитині усвідомити, що дитячий садок і школа є ланками єдиної системи освіти і виховання, а все те, що чекає дитину у школі, є продовженням того, чим займалася, що опановувала вона раніше. Не менш важливо, щоб із перших днів перебування в школі вона на конкретних реаліях переконувалася в цьому. Все це можливе за дотримання принципу наступності дошкільної та початкової освіти.

   Поєднання дошкільної і початкової освіти створює передумови для реалізації індивідуальності кожного вихованця, що значно складніше зробити у масовій школі. Як свідчать дослідження, об’єднання у комплексі двох підсистем значно посилює його виховні можливості, створює умови для психологічно комфортного переходу дитини з дитсадка у школу.

   Психологічний аспект:
·       вивчення особливостей розвитку дітей на перехідному етапі;
·       визначення специфіки переходу від ігрової до навчальної діяльності;
·       забезпечення психологізації навчально-виховного процесу як умови формування особистості на двох рівнях;

   Методичний аспект:
·       взаємне ознайомлення з методами і формами навчально-виховної роботи в старшій групі дошкільного закладу та в 1-му класі школи;
·       забезпечення наступності щодо методів та прийомів роботи з дітьми з розвитку мовлення, математики, ознайомлення з навколишнім, фізичного, естетичного, соціального виховання.

   Цей аспект реалізується через взаємовідвідування вихователями та вчителями занять (уроків) з наступним спільним обговоренням, семінари-практикуми з певних методик; проведення спільних педагогічних нарад, виставок, конференцій; взаємо-консультування педагогами; обмін передовим педагогічним досвідом роботи тощо.

   Практичний аспект:
·       попереднє знайомство вчителів із своїми майбутніми учнями;
·       кураторство вихователями своїх колишніх вихованців. 
·       форми взаємодії педагогічних колективів: семінари, семінари-практикуми, тренінги (педагогічного спілкування, комунікативних умінь), спільна робота практичного психолога з вчителями та вихователями дошкільних груп.
·       система відвідування вчителями старших груп, спостереження за діяльністю дітей на заняттях та поза ними; бесіди з дітьми та їх вихователем; створення “школи майбутнього першокласника”; організація спільних концертів, спортивних змагань; ремонт і виготовлення іграшок дітьми тощо.

   Особливо важливою для майбутніх учнів є фігура першого вчителя, якого вони сприймають як надзвичайну людину.

Тому в своїй роботі  практикую  попереднє знайомство вихованців старшої групи з майбутнім учителем, а також ознайомлення педагога з роботою випускної групи, вивчення індивідуальних особливостей дітей, участь у їхніх справах.

   Традиційним є те, що вчителі школи разом з вихователями ще до початку навчального року складають план спільної роботи щодо забезпечення наступності, який передбачає три розділи: організаційно-педагогічний, методичний та роботу з батьками.

    Підсумком співпраці педагогічних колективів є спільна педагогічна рада вчителів та вихователів, де аналізуються результати підготовки до школи, помилки та упущення, прогнозується подальша співпраця школи та дошкільних груп.

   Для першокласників, що навчаються у стінах дитячого садка, умовою успішного навчання є ті види діяльності, якими вони займалися в старшій групі. Тому вчителі та вихователі продовжують включати гру в навчальний процес, яка має особливе значення для формування уміння вчитися – основної діяльності, що стає тепер для учня.

   У дошкільному закладі важливо забезпечити зв’язок вихованців і педагогів дитячого садка і школи. Для цього використовую екскурсії до школи, відвідування уроків, спільні з першокласниками розваги, а молодших школярів запрошують у дитячий садок для зустрічі з випускниками старшої групи. Побутує також практика взаємовідвідування вихованцями дитячого садка і учнями початкових класів свят у дошкільному закладі та початковій школі (свято знань, посвята у школярі, свято букваря, випуску з дитячого садка).
Форми здійснення наступності ДНЗ і школи:

   Форми здійснення наступності можуть бути різноманітними і їх вибір обумовлений ступенем взаємозв'язку, стилем, змістом взаємин освітніх установ. Зазвичай на початку навчального року педагогами складається єдиний спільний план, метою якого і є конкретизація роботи за трьома основними напрямками: 
-      робота з дітьми; 
-      взаємодія педагогів; 
-      співпраця з батьками. 

Форми здійснення наступності: 

   1. Робота з дітьми: 
-      екскурсії в школу; 
-      відвідування шкільного музею, бібліотеки; 
-      знайомство та взаємодія дошкільнят з учителями та учнями початкової школи; 
-      участь у спільній освітньої діяльності, ігрових програмах; 
-      виставки малюнків і виробів; 
-      зустрічі та бесіди з колишніми вихованцями дитячого саду (учні початкової та середньої школи); 
-      спільні свята (День знань, посвята в першокласники, випускний в дитячому саду тощо) і спортивні змагання дошкільнят та першокласників; 
-      участь у театралізованій діяльності; 
-      відвідування дошкільнятами адаптаційного курсу занять, організованих при школі (заняття з психологом, логопедом, музичним керівником і ін фахівцями школи).

  2. Взаємодія педагогів: 
-      спільні педагогічні ради (ДНЗ і школа); 
-      семінари, майстер-класи; 
-      круглі столи педагогів ДНЗ та вчителів школи; 
-      психологічні та комунікативні тренінги для вихователів та вчителів; 
-      проведення діагностики по визначенню готовності дітей до школи; 
-      взаємодія медичних працівників, психологів ДНЗ і школи; 
-      відкриті покази освітньої діяльності в ДОУ і відкритих уроків в школі; 
-      педагогічні та психологічні спостереження.

  3. Співпраця з батьками: 
-      спільні батьківські збори з педагогами ДНЗ та вчителями школи; 
-      круглі столи, дискусійні зустрічі, педагогічні «вітальні»; 
-      батьківські конференції, вечори запитань і відповідей; 
-      консультації з педагогами ДНЗ і школи; 
-      зустрічі батьків з майбутніми учителями; 
-      дні відкритих дверей; 
-      творчі майстерні; 
-      анкетування, тестування батьків для вивчення самопочуття сім'ї напередодні шкільного життя дитини і в період адаптації до школи; 
-      освітньо-ігрові тренінги та практикуми для батьків дітей преддошкольного віку, ділові ігри, практикуми; 
-      сімейні вечори, тематичні дозвілля; 
-      візуальні засоби спілкування (стендова матеріал, виставки, поштовий ящик питань і відповідей тощо); 

-      засідання батьківських клубів (заняття для батьків і для дитячо-батьківських пар).

Актуальні завдання для дошкільної та початкової ланки освіти.

   При визначенні провідних ідей в ході реалізації наступності необхідно виділити пріоритети в змісті освіти на кожному етапі вікового розвитку дитини з урахуванням сучасної соціальної ситуації, піти від штучної акселерації в розвитку, не допускати поспіху і дублювання змісту подальшого ланки освіти.

Завдання дошкільної ланки:
1. Залучення дітей до цінностей здорового способу життя. 
2. Забезпечення емоційного благополуччя дитини, розвиток її позитивного самовідчуття, створення умов для різноманітної художньої діяльності.
3.Розвиток ініціативності, допитливості, довільності, здатності до творчого самовираження.
4. Розвиток компетентності у сфері відносин до світу, людей і до себе, включення дітей в різні форми співпраці (з дорослими й однолітками)
5.Формування знань про навколишній світ, стимулювання комунікативної, пізнавальної, ігрової активності дітей в різних видах діяльності.
Завдання початкового шкільного ланки.
1. Формування усвідомленого прийняття дітьми цінностей здорового способу життя та регуляція своєї поведінки відповідно до них.
2. Розвиток готовності дитини до активної взаємодії з навколишнім світом (емоційної, інтелектуальної, комунікативної та ділової).
3.Формування бажання і вміння вчитися, готовності до навчання в школі і самоосвіти.
4. Розвиток ініціативності, самостійності, навичок співпраці в різних видах діяльності.
5. Удосконалення досягнень дошкільного розвитку; спеціальна допомога з розвитку несформованих в дошкільному дитинстві якостей, індивідуалізація процесу навчання, особливо у випадках випереджаючого розвитку або відставання. 
Таким чином  організацію роботи з наступності між дошкільною та початковою освітою слід вбачати в:
Створенні системи безперервного навчання, що забезпечує ефективне поступальний розвиток дитини, її успішне навчання і виховання на основі зв'язку та узгодженості компонентів освіти (цілей, завдань, змісту, методів, засобів і форм організації);
Створенні умов, сприятливих для адаптації до шкільного навчання, емоційного благополуччя, розвитку індивідуальності кожної дитини;
Розробці навчальних програм для дошкільного віку;
Створенні комплексу навчально-методичної документації;
Створенні нових творчих майстерень і проектів.
 
'' Школа не повинна вносити різкого перелому в життя дітей. Нехай, ставши учнем, дитина продовжує робити те, що робила вчора. Нехай нове з'являється у її житті поступово і не приголомшує лавиною вражень'' - так В.А.Сухомлинский представляв спадкоємність між дошкільним і шкільним навчанням. 
Сьогодні процес наступності можна розглянути з двох сторін:
на дошкільній ланці освіти зберігається самоцінність дошкільного дитинства і формуються фундаментальні особистісні якості дитини, які є основою успішного шкільного навчання;
школа, як наступник дошкільної ланки освіти, не будує свою роботу з нуля, а підхоплює досягнення дошкільника і організовує педагогічну практику, розвиваючи накопичений ним потенціал. 

Таке розуміння наступності дозволяє реально здійснювати безперервність у розвитку та навчанні дітей, а саме:
• координувати цілі, завдання, зміст, методи, засоби та форми організації освітніх процесів дитячого садка і школи;
• забезпечувати умови, спрямовані на збереження здоров'я, емоційного благополуччя і на розвиток індивідуальності  кожної дитини.
   Таким чином, вирішення проблеми наступності можливе лише за умови тісної співпраці школи і дитячого садка. Тільки такий підхід може надати педагогічному процесу цілісний, послідовний і перспективний характер, тільки тоді дві початкові ланки освіти будуть діяти не ізольовано один від одного, а в тісному взаємозв'язку.

Комментариев нет:

Отправить комментарий